Віртуальне населення

Згідно інформації агенції Спутник-Медия чисельність Інтернет аудиторії України у листопаді становила 3.436.629 користувачів. Проте жодне агентство наразі не вимірює чисельність віртуального населення, тобто кількість створених імен у всіляких сервісних сторінках, створених аватарів і активних підписувачів і дописувачів в інтерактивних службах/сторінках/порталах/спільнотах/групах. Саме чисельність віртуального населення, не Інтернет користувачів, визначає потенціал ринку.

Збільшення кількості віртуального населення спонукає до зростання кількості можливих станів взаємодії між різними типами та прошарками віртуального населення – певної мірою відповідно до побідних явищ у громадах. Наприклад, жж-ист (користувач lifejournal.com) може виявитися активним ICQшником й водночас ґеймером (гравцем у ролеві ігри через Інтернет) – 1 Інтернет користувач фактично має 3 віртуальні персоналії. Він живе на перетині трьох світів – світу віртенників (блоггерів, нотатників), світу балачок (месенджерів) і синтетичного світу (ролеві Інтернет-ігри з багатьма гравцями). Його персоналії взаємодіють не лише із персоналіями з тих самих світів, але й між собою, створюючи нові цікаві системи взаємодії, які охоплюють як різноманітні віртуальні світі, так і живих людей, – Інтернет-користувачів, які стоять за іншими персоналіями. Такі складні взаємодії відчиняють простори для творчості, відкорковують іноваційний потенціал і зтирають психологічні обмеження – у як наслідок розвивають економіку, яка завжди надходить на місце створення потреби.

І віртуальне населення створюється не лише підлітками, бо таке враження може скластися із вищенаведеного прикладу – керівники середньої а то й вищої ланки абсолютно так само реєструються у базах даних, підписуються на розсилки, створюють власні описи у системах пошуку ділових контактів й користуються балачками (тим самим скайпом) – так само залишаючи віртуальну спадщину і поповнюючи лави віртуального населення.

Якщо вас зацікавила дана тематика, див. ресурси центру новітніх навчальних технологій бізнес-школи INSEAD (англ.) The Centre for Advanced Learning Technologies (CALT) INSEAD

Характеристика страниц некоторых вузов

Ничто так лучше не иллюстрирует проблему отсутствия концептуального подхода к распространению и пропаганде знаний как простая сравнительная характеристика Интернет страниц ведущих национальных вузов Украины и России. Это простое, любительское исследование проводилось путем обычной проверки наличия того или иного содержания, присутствия определенных функциональностей и т.д. Оценка является субъективной и никоим образом не претендует на роль индикатора мнения обществености. Страницы проверялись с точки зрения специалиста, не связанного с университетом, а просто интересующимся научно-популярной информацией, связанной с его профессиональной деятельностью, т.е. как этот вуз может мне помочь узнать больше на определенную тематику.

Соответственно выбирались и критерии оценки. Вузы выбирались тоже абсолютно субъективно, за принципом известности, популярности и просто наличия информации о них в Интернете. Для анализа брались 2 классических университета и одна бизнес школа. Таким образом в России анализировались такие вузы: 1) Московский государственный университет, 2) Санкт-Петербургский государственный университет , 3) Институт бизнеса и делового администрирования АНХ при Правительстве РФ, в Украине – 1) Национальный университет им. Шевченка 2) Национальный технический университет Украины “Киевский политехнический институт” 3) Киево-Могилянская Бизнес Школа

Критерии	МГУ	СкПГУ	ИБДА АНХ	НУШ	КПИ	КМБШ
Наличие глубокого тематического наполнения	-	-/+	-	-/+	-	+/-
Количество опубликованного материала	-	+/-	-	-	-	-/+
Динамичность наполнения ресурсами (статьями, БД, отчетами)	-	+/-	-	-/+	-/+	+
Рассылки	-	-	-	-	-	+/-
Возможность персонализации материала страницы	-	-	-	-	-	-
Видео / аудио	-/+	-	-	+/-	-	-
Легкость нахождения нужного материала	-	-/+	+/-	-/+	-	-/+
Категоризация содержимого страницы, вкл. метки	-/+	-	-	-/+	-	-
Поддержка двусторонней коммуникации	-	-	-/+	-	-/+	-
Наличие контактной информации нужных специалистов	-	-/+	-	-/+	-	-
Поддержка тематических страниц на иностранных языках	-	-/+	-	-	-	-
Виртуальная система обучения /ресурсы дист. обучения	-/+	-	-	-	-	+/-
Ресурсы в закрытом доступе	-	-	-	-/+	-	+

Оценка результатов:

• Почти все страницы созданы за принципом мест для проведения археологических раскопок, найти нужную информацию практически невозможно без траты времени
• Следов ведения обучения на основе новых технологий практически не обнаружено – или их бояться рекламировать, или попросту нечем хвалиться
• Существует два типа страниц – первый – портального типа, объединяющий отдельные страницы факультетов и центров; и второй – рекламно-развлекательный, чем особо отличается КМБШ. Третьего типа, – учебно-просветительского – среди выбранных вузов не было (а казалось бы)
• Продвижение новых Интернет-технологий и подходов точно является заслугой отдельных личностей – сразу видно кто где и сто строил и как после ухода человека ресурс перестают поновлять. Приятное исключение составила библиотека Горького Ст-Петербуркского университета.
• Разрыв между передовыми университета мира и проанализированными в исследовании относительно их Интернет- присутствия не просто увеличиваеться, он просто громаден, и что особо прискорбно – темпы разрыва увеличиваются. Даже если главная страница выглядит неплохо, с середины наполнение отстает, а так называемая глубина страниц просто минимальна.
• Заинтересованные стороны должны задуматься, для чего финансируются вузы – для удержания студентов в аудиториях или для подготовки специалистов годных для 21 века?

Отчет о конкурентноспособности в Европе

Британская консалтинговая компания Huggins Associates, специализирующаяся на экономических исследованиях и долгосрочном прогнозировании, опубликовала результаты второго исследования конкурентноспособности европейских национальных экономик, а также отдельных регионов расширенного Европейского Союза. Иследование проводилось в сотрудничестве с исследователями Шеффилдовского Университета (Великобритания) и Университета им. Дж. Вашингтона (США). Как и ожидалось, новые страны-члены ЕС пока что отстают от своих побратимов на Западе Европы. Только Словения, благодаря хорошим показателям в таких категориях как развитие знаний и занятость в машиностроении и электротехнической отрасли, опередила Грецию и Португалию (см. статью BBC). Примечательно, что именно Словения имеет наибольший процент инвестирования в науку и прикладные разработки относительно ВВП среди стран Восточной Европы.

Среди регионов ситуация несколько лучше, – Прага и Братислава оказались соответственно на 7-мом и 10-том месте по экономической конкурентоспособности, значительно благодаря улучшениям в транспортной инфраструктуре и бурно развивающейся промышленности. Др. Наггинс, автор методологии в основе исследования, особо отметил отдаленность большинства восточноевропейских регионов, оказавшихся в конце списка, от центров экономической активности в Европе, как с точки зрения наличия достачной транспортной ифраструктуры, так и интенсивности экономических связей в общем.

Источник – http://www.hugginsassociates.com/

Розвиток інтелектуальної жвавості як завдання компаній

Зміна економічної системи призвела до відновлення бізнесу як частини суспільства, як одного з головних його складників. Скерований розвиток суспільства відходить від усталених форм, коли над-компанія, тобто партія, вирішувала пріоритети розвитку народів. Відповідальність за прийняття рішення розпорошена не лише між людьми, гілками влади, але й нововстановленої інституційної демократії, тобто поміж компаніями. Проте за будь-якими інcтитуціями стоять звичайні люди. Система прийняття ррішень змінилась – загальний пріоритет розвитку людьскості – ні.

І потрібно запитати, чи перетворюють нові компанії наше суспільсто на краще, – чи працівники навчаються новому, чи в них зявляються навички, придатні до використання поза робочим місцем? Чи це повсякденне нудне фокусування на певним завданням, які створять вартість виключно власникові цієї компанії? Без створення можливостей для пересічних людей відкрити нові можливсті, спробувати нове, опробовувати власні ідеї, – нація, суспільство, людство не вийде на шлях поступу.

Динаміка народжує ідеї, лише у русі народжуються міні-революції і феномени, які здатні покращити або принаймні змінити життя мілйонів. І цей рух створюється у діалозі, в процесі обміну ідеями, думками, в процесі представлення результатів власних роздумувань, участі у різноманітних проектах, ініціативах. Без руху ідей, емоцій, оцінок, думок, поглядів, – без інтелектуальної жвавості – поступу не буде. Буде лише боротьба – боротьба лідерів із спротивом сірості, боротьба геніїв проти бюрократії, прагнучих змін і тих, кого тягне назад до тваринного стану.

Створення руху ідей і сприяння інтелектуальній жвавості – це ті завданя компаній, організацій, неформальних угрупувань і спільнот, які наповнюють формальну економіку. Визначення, встановлення і активація каталізаторів для виконання такої ролі структурних елементів економіки – це роль регуляторних й урядових структур. У такій комбінації економіка швидше перетворюватиметься на економіку знань.

Non-fiction Publishing in CEE

If anyone tries to find articles on management, culture, physics or anything scholar and written by authors from CEE, he will be up for a major disappointment. Not only there is not much published but it is impossible to find those bits that are getting published. Sites of scientific journals are not designed appropriately and are not user-friendly.

Recent article “Publishers and librarians in Central and Eastern Europe – love or hatred?” by Srecko Jelusic have identified some reasons for this problem:

• Lack of highly skilled personnel within the document production and access chain
• Language barriers
• Lack of cooperation among non-fiction writers, universities, publishers and libraries

Elsewhere, commercial publishers are moving into new field of collaborating authoring and wiki-publishing (A Business Book, Wiki-Style):

Pearson PLC, the publishing firm, is putting together We Are Smarter Than Me, a new book that tries to help businessmen make sense of blogs, online communities, and other interactive Web media. Professors at Penn and MIT have already written the volume’s chapter titles. But otherwise anyone can edit the text at http://www.wearesmarter.org/. Pearson expects to leave the wiki running until early next year, when ghostwriters will take over and mold the text into a publishable book.

With self-publishing growing (e.g. www.lulu.com), collaborative authoring made easy with wiki and an empty niche of scolarly publishing in CEE, could it be another niche for creation of knowledge economy by young entrepreneurs in the region?

Generational amputation

At least half of numbers of new generation in CEE region are well connected, well skilled in using new technologies and well networked among their peers, at least in their hood. And there is another group on the other side of the spectrum – those above 45 who are desperately loosing it in terms of new technologies and abilities to cope with the inflow of information society and other buzz words. This generetional gap is well recorded and well utilized – with first group staffing high-end outsourcing and emerging new companies down the supply chain and the second providing ample supply of employees for the first-wave outsroucing factories that have re-located to the region in 90-ties.

Both groups inhabit the same world; operate within same societies that designed certain social nets, social systems etc. Such societal mechanisms are meant to protect but often estrangle one or another group. General disaffection with politics means that new generation is less affecting changes in the existing systems. At the same time the changes or lack of those will directly affect this new breed of economically effective generation within next 20 years. Call it generational amputation – people in power operate in terms and discuss things of direct interest to the less-effective older, less-off and dissatisfied group of voters while new post-socialism generation is either ignoring the debates or too busy doing business and enjoying good life (which means effectively ignorance too). Older generation does not care to retrieve opinion of the younger and younger generation does not bother to listen to the debate of the older, – they both severed the links.

The ability to diminish such generational amputation would define how coherently will develop post-socialistic societies in the future. How to smoothen the dialogue and transfer of generational wisdom? How to make boring political things look cool and attractive for young people and how to explain older generation that their lives could be better, shall they listen carefully to the technological cum lifestyle bruhaha of modern media? Only by re-dressing the conventional wisdom and by having “dressing rooms operators” in place could be get rid of generational amputation. Operators will explain novelties to older generation in their language, in their way, when it fits to explain. And the other way around – they will make boring discussions about social secutiry contributions, subventions, subsidies and social nets look cool and fascinating.

Recipe for capturing lessons of growth

Companies are in the rush. Market is growing around them; they double in size every year. There are problems is getting young talented people to work for them. IPO vs. a sale to private equity. Getting permissions from the messed-up government. Foids among ueber-hyped young managers who are getting carried away with cash floating their way.

Any company operating in developing world, and especially in former USSR is either going through these questions or will soon be. In the rush of such transition and development and weak government it is easy to oversee the need to capture the lessons, esp about mistakes to be avoided. And the capturing should be happening locally by locals, if jobs are to be created n the region. The job currently done by World Bank, EBRD and alike should be outsourced (or returned?) locally.

There is quite a market at stake. CEE has been moving from socialism and even communism into full-blown capitalism. Asia is emerging with socialism still alive. With millions of people going through grossly similar transition, CEE could forge a link between two processes of transformation. Boutique consultancies, professional associations, research entitites, writers and trainers could discover a way into the East on the back on CEE experience. But they need content to deal with, cases to showcase etc.

Just this week Financial Times published an interesting article in their Education section on work done by CEEMAN, Central and East European Management Development Association, – Common ground across continents – showcasing how regional network could open up to the world and start attracting Asian interest on the back of the experience of the transition. Indian schools are starting to join CEEMAN members and even Western European ones are now paying membership fees. There is a need for more of such examples.

Україно-китайський технопарк у Цзинані

Цікаво прочитати про нові технології, які розробляються або передаються в україно-китайському технопарку – див. офіційний сайт технопарку. Крім вже традиційних кристалів, також працюють над безпілотним авіаційним комплексом, методами лазерної діагностики, навіть українськими сортами черешні. Дивує те, що впроваджувати такі парки Україна починає в Китаі, не в Україні, але зрештою сам факт присутності українців в Китаї із власними науковими розробками є позитивним.

Проект також повязаний із проектом Української Асоціації бізнесів-інкубаторів і інноваційних центрів (УАБІІЦ), фінансування якого здійсюється Світовим Банком Реконструкції та Розвитку.

Emerging Virtual Worlds and Emerging Market Niches

The emergence of Second Life have created a splash in the media recently – companies are exploring ways to promote their products in virtual worlds or to research tastes of the consumers, ordinary people explore ways to find avenues for their creativity (e.g. recent article in BBC, the American Cancer Society’s virtual Relay 4 Life just raised $40,000 auctioning off virtual goods, nonprofits in SecondLife). SecondLife is one of the first serious virtual worlds, i.e. not linked to any kind of virtual gaming and not being geeks-only place.

As in virtual gaming, there always will be smart youngsters who will work instead of real users to sell ready-made avatars for those bored to spend hours in the in-game worlds building their virtual incarnations. Such business models look even more compeling for the serious creative virtual worlds such as Second Life. And here comes an interesting thought – such worlds will provide a unique opportunity for Eastern European creative minds to set boutiques there. Being far more agile than their more entrenched Western European counterparts, with similarly good Internet access, small creative companies from Eastern Europe could be a driver behind inhabitation and humanization of virtual worlds. This will not only boost their incomes, but will also help companies owning such virtual worlds to leap frog from the unsettling initial phase of world’s development. Market niche? Potential for partnership? Opportunity?

Суспільство знань

Для управління знаннями потрібні знання. І чим більше ми знаємо – тим більше потреб для управління. Така собі тавтологія, за якою прихована головна проблема повільного розвитку економіки знань в Україні – ніхто не знає де є наші знання і що взагалі складає цінність.

Спробую окреслити обриси проблеми:

• Багато спеціалістів недостатньо володіють чи не мають доступу до компютерів, для того, щоб оцифрувати свої знання, тобто перевести принаймні певну частину знань у матеріальну форму. Таким чином знання втрачаються із плином часу, із міграцією людей, із змінами у суспільному стані спеціалістів - знання вимирають
• Часто люди, які мають надзвичайні здібності у чомусь, навіть не здогаються про те, що їхні знання складають цінність. Вони навпаки намагаються приховати свої вміння у певних сферах, натомість намагаючись пристосуватись до натовпу і вивчають щось інорідне, погано прищеплене – знання заростають
• Потоки слів годі перервати. Серед сотень сторінок непотрібу знайдеться хіба пару рядків іноваційного тексту дійсно порядного рівня. Нас ніхто ніколи не переривав на пів-слові, не скорочував час, приділений на висловлення. Серед балачок і пустослівя знання губляться – знання розсіюються
• Роками вдовбувані догми про шкоду ініціативності, острах перед карою за винахідливість, незадоволення батьків від того, що діти не працюють, а занадто багато вчать те, що не прогодує, – знання придушують
• Часом треба промовчати, бо слово, яке вилетить, може коштувати втрачені можливості на ринку. Але нас хтось колись вчив навичок продажу власних ідей? Хіба існує ринок продажу таких активів? Ми не звикли торгувати чимось, чого не можна потримати в руках. І ми плюндруємо, те, що маємо, або те, що створюємо – знання розбазарюються
  

Зрозуміло, що для створення потреби для управління знаннями певно більшою мірою треба чекати на соціальні та ментальні зсуви аніж на економічно-, матерільне- чи технічне- покращення життя. Ті, що вже освоїли Інтернет і проводять там більше часу ніж займаючись спортом, певно мають створювати менше непотрібу, “шуму”, який аж ніяк не є знанням. Краще допомогти оцифрувати ті знання, які ще не вимерли. І пересічна особа певно має навчитись говорити про свої знання, навчитись цінувати свої особливості … словом, люди мають знати, що вони знають, описувати ці знання і вчитись на цьому заробляти. І тоді ми всі там будемо, в нашому світлому майбутньому суспільства знань.