Пересечение виртуального и реального способно не только создать захватывающие возможности для развлечений, но и позволить развитие новых компаний, а также предоставить новые материалы (реальности) для людей творчества. Несколько примеров:

Synthravels - это новый туроператор, предоставляющий экскурсионные услуги по наиболее известным виртуальным мирам, гарантируя при этом лучших гидов по каждому из них. Для многих подобные экскурсии будут возможностью узнать миры, где обитают собственные друзья или даже дети или открытием новых просторов для творчества.

Недавно была опубликована Конвенция защиты виртуального архитектурного наследия (“Convention for the Protection of Virtual Architectural Heritage’), определяющая основы охраны и защиты так называемой виртуальной архитектуры, – визуальной среды и окружения, созданных когда-либо в синтетических мирах видео-игр. Действительно, через 50 лет людям будет интересно знать, как прогрессировало творчество художников и дизайнеров видео-игр и с чего все начиналось.

Абсурдопедия – самопровозглашенный ресурс, свободный от содержания, пафоса и здравого смысла. Создающийся за принципом известной Wikipedia, Абсурдопедия позволяет выплеснуть идеи пост-советскому поколению, выросшему на Интернете и в условиях дикого капитализма за экраном компютера. Понятные только посвященным, некоторые статьи порой стоящие.

В этом году в Стокгольме была организована встреча Прозопопеиа (Prosopopeia event) , – игра, базирующаяся на определенной сюжетной линии, и где события разворачиваются в различных местах Стокгольма в точно определенное время. Сюжет максимально приближен к реальным историческим событиям, а сама игра происходит онлайн на собственном сайте. Игроки получают инструкции и отслеживают прогресс и через сайт, и с помощью мобильных телефонов.

У жовтні 2006 Львівська-торгова промислова палата організувала семінар на тему “Підвищення конкуретоздатності малих та середніх підприємств у Східній та Центральній Європі шляхом залучення європейського досвіду у сфері ІТ” (див. тут офіційну сторінку) у рамках дослідницбкого проекту Е4. За цією складною назвою стояла ідея зібрати малі підприємства (особливо виробничі), розробників ІТ, консультантів та дослідників, які розробляють новітні ІТ платформи та системи. Ринок ІТ для великих підприємств в Україні вже сформувався, водночас малі та середні підприємства (МСП) вирішують ці питання хто як може (аналогічна ситуація в інших країнах ЦСЄ). Координація зусиль розробників, впровадників, дослідників та відповідальних за технологічні проекти на МСП здатна підвищити ефективність економіки та уможливити подальше зростання оборотів компаній.

З висновками та рекомендаціями семінару можна ознайомитись тут (рекомендуємо також повний звіт про семінар англійською мовою та відео матеріали з семінару – більшість українською). Якщо ваша організація зацікавлена у тематиці ІТ засобів для малих та середніх підприємств – просимо звертатись, оскільки зараз ми розглядаємо можливість проведення розширеного семінару у жовтні 2007. Діалог між ІТ менеджерами, розробниками, дослідниками та консультантами має тривати.

Within the framework of the E4 research project, the Lviv Chamber of Industry and Commerce organized in October 2006 a seminar “Advanced IT Solutions and Competitiveness of SMEs in CEE” in Lviv, Ukraine. This event has brought together IT managers from small enterprises from Western Ukraine, representatives of IT companies, consultants and researchers working on innovative IT solutions from the region and beyond. It is still a rare ocasion in the region to mix these different yet overlapping groups. This first humble attempt led to many interesting results and recommendations:

• SMEs in CEE are not innovation-averse or slow adopters. They are willing and keen to try new solutions, even the most advanced ones (using GPRS, PDAs, etc.), and are openly voicing their needs for solutions or readily serve as testing ground for totally new solutions
• Major obstacles to IT solutions’ adoption in SMEs include lack of vision at the top management level and skilled managers at the lower levels of organizational hierarchies, damaged comfort zones of employees during IT tools implementation, image of IT solutions as a mere extensions of the state taxation system etc.
• Extreme rates of growth where businesses are growing quickly with the organizational maturity lacking behind is something not taken into account by IT developers
• Destroyed and neglected system of technology transfer from Universities, research institutes and SMEs in the region hinders development of innovative IT solutions based on the needs of the companies from the region. Lack of technology transfer culture also hinders transfer of European projects’ results.

You can read the full report from the seminar here. Videos from the event are available at the http://videolectures.net/e4ws06_lviv/. If you are interested in more information do not hesitate to contact us. We are considering running a bigger seminar on the same topic in October 2007 and are open for suggestions.

Ukrainian company Antonov, formerly a powerhouse of Soviet aviation industry, has recently launched its new An-148 regional passenger jet model. The technical details of the jet should be better left to specialists, while the aspects of the industrial cluster management are of interest from a knowledge-management prospective.

During the planning, development and production of An-148 many problems emerged with the broken links in supply chain stemming from Soviet times. Many enterprises were not operational anymore, most have long been privatised, Russian companies are now abroad etc. Some of the lost ground was regained, and as a result a new model An-148 emerged. But just a quick look on the site of Antonov gives a fairly good idea that the production methods are quite old and there is not a single sight of any online platforms for suppliers unlike what Airbus provides at its site. It leads to certain observations:

1. Rebuilding and creating supply chains on new terms - ability to forge back together broken supply chains to build an odd couple of jets is commendable but it will bring better results if new innovative methods of managing suppliers will be introduced, with locally developed IT solutions.
2. Antonov could and should rally suppliers, individual specialists and those interested in aviation technologies around its web site. Developing communities of practice, knowledge databanks, conducting competitions and engaging in constant exchange of information, at least in Russian speaking Internet audience, could strengthen role of the company as an emerging pole of reference in aviation industry.
3. Using knowledge as a competitive advantage – Airbus and Boing, two giants of the worlds aviation industry, are making inroads in the former USSR aviation industry with the strategic alliances and subcontracting (Russia recently courting for EADS stake). Keeping focus on knowledge gained during exploitation of new An models in countries of former USSR could slowly strengthen position of Antonov as a company. Ukraine, as any CEE country outside Russia, is in desperate need of national champions. Only by utilizing exclusive knowledge smartly, Antonov stands a chance to transform itself to such a champion on the back of the strongest growth in the region in years.

Нещодавно один із українських винаходів був відмічений нагородами та отримав комерційне продовження – eco-Fridge використовує рідкий азот для системи охолодження вантажівок-морозильників. З одного боку, ще дозволяє зменшити шум, особливо порівнюючи із вантажівками, які використовують дизель для системи охолодження, а з другого – значно зменшує викиди шкідливих газів в атмосферу. Технологію цього процесу оходження розробила спільно група компаній Ukram, включно із Роландом Гавриловим, колишнім директором харківського інституту низьких температур (ФТІНТ). Значною мірою цей проект був профінансований Європейським Банком Реконструкції та Розвитку.

Приклад eco-fridge доводить, що українські технології та винаходи можуть знайти вихід на ринок. Цікаво також пильніше подивися на процес створення доданої вартості:

• Є надія, що виробництво подібних новітніх систем охолодження може бути налагоджене у Харкові, що дозволило би створити додаткові робочі місця
• Контакти між вченими, особливо тими, які працювали чи працюють на військові технології, допомагають у появі нових ідей, створенні додаткової інтелектуальної вартості
• Фактично власниками технології є американські компанії і технологія просуватиметься саме ними, тим самим зменшуючи кількість потенцйних робочих міст у Харкові (маркетинг, просування)
• Незрозумілою є роль ФТІНТУ, – значна участь Інституту у напрацюванні технології мала бу бути відзначена у формі роялті. Сторінка ФТІНТУ наводить на думку, що проект eco-fridge є радше виключенням ніж правилом комерціалізації наукових розробок цього інституту.

Чи стане eco-fridge справді українським продуктом міжнародного значення чи запамятається як добрий американський продукт, чий винахідник походить з України – це власне і є фундаментальне питання про становлення економіки знань в Україні.

У країнах ЄС точиться запекла дискусія на тему відкритого доступу до наукових статей, зокрема тих, які походять з результатів досліджень, фінансованих з державного бюджету (наприклад, проектами Рамкових Програм досліджень Євросоюзу). З одного боку, маємо точку зору обєднання найбільших видавництв (STM), які заперечують свою причетність до обмеження доступу громадскості та науковців до статей, наполягаючи на тому, що власне їхні зусилля допомагають науковцям зосередитись на написанні статей, а не займатись їхнім редагуванням та розповсюдженням. З другого боку – багато установ (деякі з них створили у 2003 угрупування на базі Берлінської декларації) протестують з приводу вартості доступу до баз даних та передплати на наукові видання, надаючи як аргумент той факт, що Інтернет та можливість завантаження статей на сторінках видань здешевило процес видання та відповідні витрати видавництв.

14 лютого Комісія оприлюднила Комунікацію стосовно наукової інформації у новітній час: доступ, розповсюдження та збереження (Communication on scientific information in the digital age: access, dissemination and preservation), в якій вказано основні заходи, спрямовані на полегшення доступу до наукової інформації. Бл. 50млн євро буде спрямовано на створення інфраструктури доступу, ще додаткові десятки мільйонів – на дослідження методів збереження наукової інформації та сумісності інформаційних платформ. Ця комунікація Комісії базується на ретельному дослідженні стану ринку науково-технічної інформації в Європі, проведеному у 2005 (результати були надані у січні 2006 як окремий звіт).

Країни ЄС (деякі з них) є лідерами на ринку науково-технічної інформації. На жаль, у країнах Центральної та Східної Європи майже не існує великих видавництв, що забезпечують високий рівень доведення інформації до споживачів. Єдиним членом вищезгаданого обєднання видавництв з ЦСЄ є польська група Wydawnictwo Naukowe PWN, і навіть воно має дуже обмежений каталог власне періодики, значною мірою представляючи переклади або поодинокі власні видання. Чи знаходиться ринок НТМІ (науково технічної та медичної іформації) у регіоні на стадії становлення і тому не можна наразі порівнювати із західноєвпропейськими аналогами? Чи ми маємо справу радше із торговими групами, яких цікавить виключно наклад та продажі, а не поступ та розвиток науки?

На мою думку, лише із розвитком фахових спільнот, професіоналізацєю послуг наукових товариств, та власне створення суто НТМІ видавництв та інтернет-видавництв та мереж розповсюдження, країни ЦСЄ зможуть наздогнати інші країни. Цікаво, що саме зараз можна врахувати помилки існуючих гігантів видавничої справи і не йти шляхом елітизації доступу, а тримати ціни на нижчому рівні, цілеспрямовано розширюючи коло дописувачів, передплатників та читачів, і головне – на світовому ринку. Східноєвропейські мови мають достатню аудиторію, плюс стає все легше забезпечити якісний переклад наукових статей. Потрібне лише початкова група підприємців, які крок за кроком створюватимуть, збиратимуть наукові спільноти, які ще збереглись та поступово будуватимуть системи розпосюдження НТМІ і таким чином накопичуватимуть фінансовий капітал для подальшої експансії.

В октябре 2006г. Международный институт планирования образования UNESCO свел вместе подписчиков двух сообществ, поддерживаемых институтом (По ПО с открытым кодом и по открытым учебно-образовательным материалам) с целью обсудить возможности использования ОПО (открытого программного обеспечения) и соответствующих методов работы для разработки учебно-образовательных материалов в свободной доступе (УОМСД). Результатом активной дискуссии стал сводный отчет, включающий следующие элементы:

• Сравнение требований к разработке
• Модели разработки
• Стандарты учебного процесса
• Обеспечение качества материалов
• Варианты лицензирования
• Использование материалов для сертификации умений и навыков
• Роль нового поколения участников
• УОМСД , орентированные на пользователя
• Публикация УОМСД

Во время дискуссии участники применили классификацию моделей разработки ОПО для УОМСД:

1. Модель собора, при которой разработка УОМСД осуществляется при активной центральной координации (обычно оплачиваемой командой экспертов). Примерами такой модели могут служить проекты МИТ (http://ocw.mit.edu/) и Открытого Университета Великобритании (openlearn.open.ac.uk)

2. Модель базара, когда сообществу потенциальных пользователей и разработчиков УОМСД предоставляются базовые материалы и необходимые средства для начала создания УОМСД, и именно сообщество занимается непосредственно разработкой в соответствии со своими требованиями и нуждами. Пример такой модели – проект Университета Райс (http://cnx.org/)

Примечательны причины, побудившие бывшего президента МИТ принять беспрецендентое тогда решение предоставить все учебные материалы МИТ в свободном доступе: дальнейшее развитие образования, расширение доступа к учебным материалам, возможность для преподавателей МИТ более эффективно обмениваться используемыми материалами, более интенсивные контакты с выпускниками, один из способов улучшить подготовку собственных студентов.

Возможно именно УОМСД способны изменить закостенелость учебных процессов и оновить учебные материалы, используемые в образовательной системе стран СНГ. Привлечение выпуксников, или даже просто специалистов, реально работающих с данной тематикой, способно ускорить передачу информации напрямую в учебные процессы (как формализированные так и в самообучение), минуя длительный процесс привлечения авторских коллективов, поисков финансирования на разработу материалов и т.д. и ни в коей мере не подменяя необходимость улучшения традиционного процесса разработки учебных материалов.

Наприкінці минулого року було оприлюднено перший конкурс у рамках нової 7-мої рамкової програми Євросоюзу, що є основним інструментом фінансування фундаментальних та прикладних наукових досліджень в Європі. Вже декілька років як українські організації (як компанії так і дослідницькі інститути) мають право брати участь у проектах, фінансованих через рамкові програми ЄС.
Дослідницькі проекти зрозуміло є цікавими безпосередньо для дослідницьких організацій у межах їхньої компетенції та профілю діяльності. Проте комерційні організації (як великі так і малі підприємства) можуть залучатися на стадії тестування нових технологій, або апробації нових методів, або задля поширення інформації про певні новітні технології/методи на наших теренах. Більш того, компанії можуть виходити із проблемами, які вони самотужки не в стані розвязати і де власне потрібна допомога наукових закладів. Це насамперед стосується високотехнологічних сфер, галузей та проектів.
Рекомендації українським організаціям:

• Перегляньте офіційну сторінку Рамкової Програми, знайдіть ті сфери/напрямки, які цікавлять саме вас
• Поцікавтесь проектами, фінансованими в рамках 6-тої Рамкової Програми, – складіть власне уявлення про потенційні проекти
• Звязуйтесь з іншими європейськими партнерами, організаціями і т.д. – говоріть, обговорюйте, спілкуйтесь – підтримуйте обмін інформацією.
• Знайдіть або ваших західних партнерів або українських (таких буде обмаль), які зможуть допомогти вам у процесі приєднання до проектів

One of the main differences between the former USSR and its former rivals, mainly USA and Western Europe, was the consumer abundace in the later and total scarcity of anything that makes life more comforable in the later (so called defitsyty). The brainless experiments of bolsheviks on erasing culture from public life and disfigured appreciation of beauty have depressed the natural zeast of humans for beauty in the things surrounding them (what Western Europe have developed and preserved). The consumeristic society’s lavish abundance was a distant dream (what States have elevated to such a high level).

Under such conditions, the process of inventing things and creating knowledge differed significantly. I am not aware of any research on the subject (please suggest if you know). But identifying this process and defining how people were able to come up with great things in USSR is something worth puzzling about:

• Firstly, in the former Soviet Union there is something about the cult of suffering, – what many people in the West would consider as a suffering and torture, people in the East of Europe are actually find interesting pasture times. Take mushroom hunting or berry picking – favourite weekend activity of many people. These are quite physcially demanding activities, with a stint of extreme sports (eg being lost in the forest). But solitude brings great ideas forward, and one gets all the time of the day to talk to friends who went along to the forest. Can it be that physical hardship make you long for better and inevitably come up with great inventions?
• Secondly, the apprehension of inevitable lack of things push humans to invent things to fill in the void. For instance, if you know that you will not be able to get new car in the next 10 years, you will have to invent things to make the one you have last for next 10 years at least. No wonders half of cars in early 90-ties in former USSR looked like coming straight from the shelves of the DIY shop. For Westerns it is an object of jokes, for myself – an object of marvel for engineering skills of ordinary people.
• Thirdly, the unavoidable honor of being a part of the group – in Soviet time, one would get an assignment to work for a plant or a research institute and that would be pretty much your life path and life assignment. People had to learn how to create groups, to tresure them and how to hate-and-love your colleagues. Combinations of most unmatchable types often prove to bring best sparkles of ideas. And group was a confinement for grievances, expressing disagreements for small societal tresons of social order. There was pretty much no way to move on or to compete with someone openly in scientific excellence. The group defined options.

Could there be lessons learned? Could there possible be a Soviet-style innovation sessions – with 2-months pasture time, in groups of very different people working with LADA-like toolkit to create its hydrogen equivalent? It feels that with the onslaught of typical consumeristic society on post-USSR terrain, the initial romance of invention is disappearing. The specific combination of time, space, people and minimum resources, – could this be a Soviet innovation model? Or am I trying to coin an oxymoron?

It might be of interest to non-Slavic speaking readers to know about the slow but steady revival of the military complex innovation in post-Soviet countries. Why does it matter for knowledge economy, you may ask. For decades, the so called military complex was the vehicle behind the innovation in this part of the world. Often, under the disguise of the military equipment, the researchers were carrying their fundamental or applied research activities, not quite directly related to the needs of the army. The USSR collapsed and a lot of innovation processes and systems collapsed with it.

Just yesterday, the Ukrainian Ministry of Defense announced the upgrade and enlisting of the AN-26 based air-born command center. Anotonov-26 used to be a mainstream of the military aviation of the Socialist block. Now Antonov and Aviant have installed equipment able to support communication between different army units, fully integrated into the existing communication platform of all units and kinds and capable of resisting any kind of modern communication supression technologies. If this kind of technology could also be adapted to ensure communication during the natural and athropogenic disasters – this could be of help to all CEE countries – AN-26 are ubiquous and could be re-fitted for this purpose. Something for Science and Techonology Center to explore?

By any means new innovative products coming from the military are only welcome – it means people working for those enterprises are slowly start to acquire back lost lust for innovation.

Згідно інформації агенції Спутник-Медия чисельність Інтернет аудиторії України у листопаді становила 3.436.629 користувачів. Проте жодне агентство наразі не вимірює чисельність віртуального населення, тобто кількість створених імен у всіляких сервісних сторінках, створених аватарів і активних підписувачів і дописувачів в інтерактивних службах/сторінках/порталах/спільнотах/групах. Саме чисельність віртуального населення, не Інтернет користувачів, визначає потенціал ринку.

Збільшення кількості віртуального населення спонукає до зростання кількості можливих станів взаємодії між різними типами та прошарками віртуального населення – певної мірою відповідно до побідних явищ у громадах. Наприклад, жж-ист (користувач lifejournal.com) може виявитися активним ICQшником й водночас ґеймером (гравцем у ролеві ігри через Інтернет) – 1 Інтернет користувач фактично має 3 віртуальні персоналії. Він живе на перетині трьох світів – світу віртенників (блоггерів, нотатників), світу балачок (месенджерів) і синтетичного світу (ролеві Інтернет-ігри з багатьма гравцями). Його персоналії взаємодіють не лише із персоналіями з тих самих світів, але й між собою, створюючи нові цікаві системи взаємодії, які охоплюють як різноманітні віртуальні світі, так і живих людей, – Інтернет-користувачів, які стоять за іншими персоналіями. Такі складні взаємодії відчиняють простори для творчості, відкорковують іноваційний потенціал і зтирають психологічні обмеження – у як наслідок розвивають економіку, яка завжди надходить на місце створення потреби.

І віртуальне населення створюється не лише підлітками, бо таке враження може скластися із вищенаведеного прикладу – керівники середньої а то й вищої ланки абсолютно так само реєструються у базах даних, підписуються на розсилки, створюють власні описи у системах пошуку ділових контактів й користуються балачками (тим самим скайпом) – так само залишаючи віртуальну спадщину і поповнюючи лави віртуального населення.

Якщо вас зацікавила дана тематика, див. ресурси центру новітніх навчальних технологій бізнес-школи INSEAD (англ.) The Centre for Advanced Learning Technologies (CALT) INSEAD

Ничто так лучше не иллюстрирует проблему отсутствия концептуального подхода к распространению и пропаганде знаний как простая сравнительная характеристика Интернет страниц ведущих национальных вузов Украины и России. Это простое, любительское исследование проводилось путем обычной проверки наличия того или иного содержания, присутствия определенных функциональностей и т.д. Оценка является субъективной и никоим образом не претендует на роль индикатора мнения обществености. Страницы проверялись с точки зрения специалиста, не связанного с университетом, а просто интересующимся научно-популярной информацией, связанной с его профессиональной деятельностью, т.е. как этот вуз может мне помочь узнать больше на определенную тематику.

Соответственно выбирались и критерии оценки. Вузы выбирались тоже абсолютно субъективно, за принципом известности, популярности и просто наличия информации о них в Интернете. Для анализа брались 2 классических университета и одна бизнес школа. Таким образом в России анализировались такие вузы: 1) Московский государственный университет, 2) Санкт-Петербургский государственный университет , 3) Институт бизнеса и делового администрирования АНХ при Правительстве РФ, в Украине – 1) Национальный университет им. Шевченка 2) Национальный технический университет Украины “Киевский политехнический институт” 3) Киево-Могилянская Бизнес Школа

Оценка результатов:

• Почти все страницы созданы за принципом мест для проведения археологических раскопок, найти нужную информацию практически невозможно без траты времени
• Следов ведения обучения на основе новых технологий практически не обнаружено – или их бояться рекламировать, или попросту нечем хвалиться
• Существует два типа страниц – первый – портального типа, объединяющий отдельные страницы факультетов и центров; и второй – рекламно-развлекательный, чем особо отличается КМБШ. Третьего типа, – учебно-просветительского – среди выбранных вузов не было (а казалось бы)
• Продвижение новых Интернет-технологий и подходов точно является заслугой отдельных личностей – сразу видно кто где и сто строил и как после ухода человека ресурс перестают поновлять. Приятное исключение составила библиотека Горького Ст-Петербуркского университета.
• Разрыв между передовыми университета мира и проанализированными в исследовании относительно их Интернет- присутствия не просто увеличиваеться, он просто громаден, и что особо прискорбно – темпы разрыва увеличиваются. Даже если главная страница выглядит неплохо, с середины наполнение отстает, а так называемая глубина страниц просто минимальна.
• Заинтересованные стороны должны задуматься, для чего финансируются вузы – для удержания студентов в аудиториях или для подготовки специалистов годных для 21 века?

Британская консалтинговая компания Huggins Associates, специализирующаяся на экономических исследованиях и долгосрочном прогнозировании, опубликовала результаты второго исследования конкурентноспособности европейских национальных экономик, а также отдельных регионов расширенного Европейского Союза. Иследование проводилось в сотрудничестве с исследователями Шеффилдовского Университета (Великобритания) и Университета им. Дж. Вашингтона (США). Как и ожидалось, новые страны-члены ЕС пока что отстают от своих побратимов на Западе Европы. Только Словения, благодаря хорошим показателям в таких категориях как развитие знаний и занятость в машиностроении и электротехнической отрасли, опередила Грецию и Португалию (см. статью BBC). Примечательно, что именно Словения имеет наибольший процент инвестирования в науку и прикладные разработки относительно ВВП среди стран Восточной Европы.

Среди регионов ситуация несколько лучше, – Прага и Братислава оказались соответственно на 7-мом и 10-том месте по экономической конкурентоспособности, значительно благодаря улучшениям в транспортной инфраструктуре и бурно развивающейся промышленности. Др. Наггинс, автор методологии в основе исследования, особо отметил отдаленность большинства восточноевропейских регионов, оказавшихся в конце списка, от центров экономической активности в Европе, как с точки зрения наличия достачной транспортной ифраструктуры, так и интенсивности экономических связей в общем.

Источник – http://www.hugginsassociates.com/

Зміна економічної системи призвела до відновлення бізнесу як частини суспільства, як одного з головних його складників. Скерований розвиток суспільства відходить від усталених форм, коли над-компанія, тобто партія, вирішувала пріоритети розвитку народів. Відповідальність за прийняття рішення розпорошена не лише між людьми, гілками влади, але й нововстановленої інституційної демократії, тобто поміж компаніями. Проте за будь-якими інcтитуціями стоять звичайні люди. Система прийняття ррішень змінилась – загальний пріоритет розвитку людьскості – ні.

І потрібно запитати, чи перетворюють нові компанії наше суспільсто на краще, – чи працівники навчаються новому, чи в них зявляються навички, придатні до використання поза робочим місцем? Чи це повсякденне нудне фокусування на певним завданням, які створять вартість виключно власникові цієї компанії? Без створення можливостей для пересічних людей відкрити нові можливсті, спробувати нове, опробовувати власні ідеї, – нація, суспільство, людство не вийде на шлях поступу.

Динаміка народжує ідеї, лише у русі народжуються міні-революції і феномени, які здатні покращити або принаймні змінити життя мілйонів. І цей рух створюється у діалозі, в процесі обміну ідеями, думками, в процесі представлення результатів власних роздумувань, участі у різноманітних проектах, ініціативах. Без руху ідей, емоцій, оцінок, думок, поглядів, – без інтелектуальної жвавості – поступу не буде. Буде лише боротьба – боротьба лідерів із спротивом сірості, боротьба геніїв проти бюрократії, прагнучих змін і тих, кого тягне назад до тваринного стану.

Створення руху ідей і сприяння інтелектуальній жвавості – це ті завданя компаній, організацій, неформальних угрупувань і спільнот, які наповнюють формальну економіку. Визначення, встановлення і активація каталізаторів для виконання такої ролі структурних елементів економіки – це роль регуляторних й урядових структур. У такій комбінації економіка швидше перетворюватиметься на економіку знань.

If anyone tries to find articles on management, culture, physics or anything scholar and written by authors from CEE, he will be up for a major disappointment. Not only there is not much published but it is impossible to find those bits that are getting published. Sites of scientific journals are not designed appropriately and are not user-friendly.

Recent article “Publishers and librarians in Central and Eastern Europe – love or hatred?” by Srecko Jelusic have identified some reasons for this problem:

• Lack of highly skilled personnel within the document production and access chain
• Language barriers
• Lack of cooperation among non-fiction writers, universities, publishers and libraries

Elsewhere, commercial publishers are moving into new field of collaborating authoring and wiki-publishing (A Business Book, Wiki-Style):

Pearson PLC, the publishing firm, is putting together We Are Smarter Than Me, a new book that tries to help businessmen make sense of blogs, online communities, and other interactive Web media. Professors at Penn and MIT have already written the volume’s chapter titles. But otherwise anyone can edit the text at http://www.wearesmarter.org/. Pearson expects to leave the wiki running until early next year, when ghostwriters will take over and mold the text into a publishable book.

With self-publishing growing (e.g. www.lulu.com), collaborative authoring made easy with wiki and an empty niche of scolarly publishing in CEE, could it be another niche for creation of knowledge economy by young entrepreneurs in the region?

At least half of numbers of new generation in CEE region are well connected, well skilled in using new technologies and well networked among their peers, at least in their hood. And there is another group on the other side of the spectrum – those above 45 who are desperately loosing it in terms of new technologies and abilities to cope with the inflow of information society and other buzz words. This generetional gap is well recorded and well utilized – with first group staffing high-end outsourcing and emerging new companies down the supply chain and the second providing ample supply of employees for the first-wave outsroucing factories that have re-located to the region in 90-ties.

Both groups inhabit the same world; operate within same societies that designed certain social nets, social systems etc. Such societal mechanisms are meant to protect but often estrangle one or another group. General disaffection with politics means that new generation is less affecting changes in the existing systems. At the same time the changes or lack of those will directly affect this new breed of economically effective generation within next 20 years. Call it generational amputation – people in power operate in terms and discuss things of direct interest to the less-effective older, less-off and dissatisfied group of voters while new post-socialism generation is either ignoring the debates or too busy doing business and enjoying good life (which means effectively ignorance too). Older generation does not care to retrieve opinion of the younger and younger generation does not bother to listen to the debate of the older, – they both severed the links.

The ability to diminish such generational amputation would define how coherently will develop post-socialistic societies in the future. How to smoothen the dialogue and transfer of generational wisdom? How to make boring political things look cool and attractive for young people and how to explain older generation that their lives could be better, shall they listen carefully to the technological cum lifestyle bruhaha of modern media? Only by re-dressing the conventional wisdom and by having “dressing rooms operators” in place could be get rid of generational amputation. Operators will explain novelties to older generation in their language, in their way, when it fits to explain. And the other way around – they will make boring discussions about social secutiry contributions, subventions, subsidies and social nets look cool and fascinating.

Companies are in the rush. Market is growing around them; they double in size every year. There are problems is getting young talented people to work for them. IPO vs. a sale to private equity. Getting permissions from the messed-up government. Foids among ueber-hyped young managers who are getting carried away with cash floating their way.

Any company operating in developing world, and especially in former USSR is either going through these questions or will soon be. In the rush of such transition and development and weak government it is easy to oversee the need to capture the lessons, esp about mistakes to be avoided. And the capturing should be happening locally by locals, if jobs are to be created n the region. The job currently done by World Bank, EBRD and alike should be outsourced (or returned?) locally.

There is quite a market at stake. CEE has been moving from socialism and even communism into full-blown capitalism. Asia is emerging with socialism still alive. With millions of people going through grossly similar transition, CEE could forge a link between two processes of transformation. Boutique consultancies, professional associations, research entitites, writers and trainers could discover a way into the East on the back on CEE experience. But they need content to deal with, cases to showcase etc.

Just this week Financial Times published an interesting article in their Education section on work done by CEEMAN, Central and East European Management Development Association, – Common ground across continents – showcasing how regional network could open up to the world and start attracting Asian interest on the back of the experience of the transition. Indian schools are starting to join CEEMAN members and even Western European ones are now paying membership fees. There is a need for more of such examples.

Цікаво прочитати про нові технології, які розробляються або передаються в україно-китайському технопарку – див. офіційний сайт технопарку. Крім вже традиційних кристалів, також працюють над безпілотним авіаційним комплексом, методами лазерної діагностики, навіть українськими сортами черешні. Дивує те, що впроваджувати такі парки Україна починає в Китаі, не в Україні, але зрештою сам факт присутності українців в Китаї із власними науковими розробками є позитивним.

Проект також повязаний із проектом Української Асоціації бізнесів-інкубаторів і інноваційних центрів (УАБІІЦ), фінансування якого здійсюється Світовим Банком Реконструкції та Розвитку.

The emergence of Second Life have created a splash in the media recently – companies are exploring ways to promote their products in virtual worlds or to research tastes of the consumers, ordinary people explore ways to find avenues for their creativity (e.g. recent article in BBC, the American Cancer Society’s virtual Relay 4 Life just raised $40,000 auctioning off virtual goods, nonprofits in SecondLife). SecondLife is one of the first serious virtual worlds, i.e. not linked to any kind of virtual gaming and not being geeks-only place.

As in virtual gaming, there always will be smart youngsters who will work instead of real users to sell ready-made avatars for those bored to spend hours in the in-game worlds building their virtual incarnations. Such business models look even more compeling for the serious creative virtual worlds such as Second Life. And here comes an interesting thought – such worlds will provide a unique opportunity for Eastern European creative minds to set boutiques there. Being far more agile than their more entrenched Western European counterparts, with similarly good Internet access, small creative companies from Eastern Europe could be a driver behind inhabitation and humanization of virtual worlds. This will not only boost their incomes, but will also help companies owning such virtual worlds to leap frog from the unsettling initial phase of world’s development. Market niche? Potential for partnership? Opportunity?

Для управління знаннями потрібні знання. І чим більше ми знаємо – тим більше потреб для управління. Така собі тавтологія, за якою прихована головна проблема повільного розвитку економіки знань в Україні – ніхто не знає де є наші знання і що взагалі складає цінність.

Спробую окреслити обриси проблеми:

• Багато спеціалістів недостатньо володіють чи не мають доступу до компютерів, для того, щоб оцифрувати свої знання, тобто перевести принаймні певну частину знань у матеріальну форму. Таким чином знання втрачаються із плином часу, із міграцією людей, із змінами у суспільному стані спеціалістів - знання вимирають
• Часто люди, які мають надзвичайні здібності у чомусь, навіть не здогаються про те, що їхні знання складають цінність. Вони навпаки намагаються приховати свої вміння у певних сферах, натомість намагаючись пристосуватись до натовпу і вивчають щось інорідне, погано прищеплене – знання заростають
• Потоки слів годі перервати. Серед сотень сторінок непотрібу знайдеться хіба пару рядків іноваційного тексту дійсно порядного рівня. Нас ніхто ніколи не переривав на пів-слові, не скорочував час, приділений на висловлення. Серед балачок і пустослівя знання губляться – знання розсіюються
• Роками вдовбувані догми про шкоду ініціативності, острах перед карою за винахідливість, незадоволення батьків від того, що діти не працюють, а занадто багато вчать те, що не прогодує, – знання придушують
• Часом треба промовчати, бо слово, яке вилетить, може коштувати втрачені можливості на ринку. Але нас хтось колись вчив навичок продажу власних ідей? Хіба існує ринок продажу таких активів? Ми не звикли торгувати чимось, чого не можна потримати в руках. І ми плюндруємо, те, що маємо, або те, що створюємо – знання розбазарюються
  

Зрозуміло, що для створення потреби для управління знаннями певно більшою мірою треба чекати на соціальні та ментальні зсуви аніж на економічно-, матерільне- чи технічне- покращення життя. Ті, що вже освоїли Інтернет і проводять там більше часу ніж займаючись спортом, певно мають створювати менше непотрібу, “шуму”, який аж ніяк не є знанням. Краще допомогти оцифрувати ті знання, які ще не вимерли. І пересічна особа певно має навчитись говорити про свої знання, навчитись цінувати свої особливості … словом, люди мають знати, що вони знають, описувати ці знання і вчитись на цьому заробляти. І тоді ми всі там будемо, в нашому світлому майбутньому суспільства знань.