Семінар: ІТ для малих та середніх підприємств у ЦСЄ

У жовтні 2006 Львівська-торгова промислова палата організувала семінар на тему “Підвищення конкуретоздатності малих та середніх підприємств у Східній та Центральній Європі шляхом залучення європейського досвіду у сфері ІТ” (див. тут офіційну сторінку) у рамках дослідницбкого проекту Е4. За цією складною назвою стояла ідея зібрати малі підприємства (особливо виробничі), розробників ІТ, консультантів та дослідників, які розробляють новітні ІТ платформи та системи. Ринок ІТ для великих підприємств в Україні вже сформувався, водночас малі та середні підприємства (МСП) вирішують ці питання хто як може (аналогічна ситуація в інших країнах ЦСЄ). Координація зусиль розробників, впровадників, дослідників та відповідальних за технологічні проекти на МСП здатна підвищити ефективність економіки та уможливити подальше зростання оборотів компаній.

З висновками та рекомендаціями семінару можна ознайомитись тут (рекомендуємо також повний звіт про семінар англійською мовою та відео матеріали з семінару – більшість українською). Якщо ваша організація зацікавлена у тематиці ІТ засобів для малих та середніх підприємств – просимо звертатись, оскільки зараз ми розглядаємо можливість проведення розширеного семінару у жовтні 2007. Діалог між ІТ менеджерами, розробниками, дослідниками та консультантами має тривати.

Українські іновації та додана вартість

Нещодавно один із українських винаходів був відмічений нагородами та отримав комерційне продовження – eco-Fridge використовує рідкий азот для системи охолодження вантажівок-морозильників. З одного боку, ще дозволяє зменшити шум, особливо порівнюючи із вантажівками, які використовують дизель для системи охолодження, а з другого – значно зменшує викиди шкідливих газів в атмосферу. Технологію цього процесу оходження розробила спільно група компаній Ukram, включно із Роландом Гавриловим, колишнім директором харківського інституту низьких температур (ФТІНТ). Значною мірою цей проект був профінансований Європейським Банком Реконструкції та Розвитку.

Приклад eco-fridge доводить, що українські технології та винаходи можуть знайти вихід на ринок. Цікаво також пильніше подивися на процес створення доданої вартості:

• Є надія, що виробництво подібних новітніх систем охолодження може бути налагоджене у Харкові, що дозволило би створити додаткові робочі місця
• Контакти між вченими, особливо тими, які працювали чи працюють на військові технології, допомагають у появі нових ідей, створенні додаткової інтелектуальної вартості
• Фактично власниками технології є американські компанії і технологія просуватиметься саме ними, тим самим зменшуючи кількість потенцйних робочих міст у Харкові (маркетинг, просування)
• Незрозумілою є роль ФТІНТУ, – значна участь Інституту у напрацюванні технології мала бу бути відзначена у формі роялті. Сторінка ФТІНТУ наводить на думку, що проект eco-fridge є радше виключенням ніж правилом комерціалізації наукових розробок цього інституту.

Чи стане eco-fridge справді українським продуктом міжнародного значення чи запамятається як добрий американський продукт, чий винахідник походить з України – це власне і є фундаментальне питання про становлення економіки знань в Україні.

Науково-технічна та медична інформація – доступ та розбудова ринків

У країнах ЄС точиться запекла дискусія на тему відкритого доступу до наукових статей, зокрема тих, які походять з результатів досліджень, фінансованих з державного бюджету (наприклад, проектами Рамкових Програм досліджень Євросоюзу). З одного боку, маємо точку зору обєднання найбільших видавництв (STM), які заперечують свою причетність до обмеження доступу громадскості та науковців до статей, наполягаючи на тому, що власне їхні зусилля допомагають науковцям зосередитись на написанні статей, а не займатись їхнім редагуванням та розповсюдженням. З другого боку – багато установ (деякі з них створили у 2003 угрупування на базі Берлінської декларації) протестують з приводу вартості доступу до баз даних та передплати на наукові видання, надаючи як аргумент той факт, що Інтернет та можливість завантаження статей на сторінках видань здешевило процес видання та відповідні витрати видавництв.

14 лютого Комісія оприлюднила Комунікацію стосовно наукової інформації у новітній час: доступ, розповсюдження та збереження (Communication on scientific information in the digital age: access, dissemination and preservation), в якій вказано основні заходи, спрямовані на полегшення доступу до наукової інформації. Бл. 50млн євро буде спрямовано на створення інфраструктури доступу, ще додаткові десятки мільйонів – на дослідження методів збереження наукової інформації та сумісності інформаційних платформ. Ця комунікація Комісії базується на ретельному дослідженні стану ринку науково-технічної інформації в Європі, проведеному у 2005 (результати були надані у січні 2006 як окремий звіт).

Країни ЄС (деякі з них) є лідерами на ринку науково-технічної інформації. На жаль, у країнах Центральної та Східної Європи майже не існує великих видавництв, що забезпечують високий рівень доведення інформації до споживачів. Єдиним членом вищезгаданого обєднання видавництв з ЦСЄ є польська група Wydawnictwo Naukowe PWN, і навіть воно має дуже обмежений каталог власне періодики, значною мірою представляючи переклади або поодинокі власні видання. Чи знаходиться ринок НТМІ (науково технічної та медичної іформації) у регіоні на стадії становлення і тому не можна наразі порівнювати із західноєвпропейськими аналогами? Чи ми маємо справу радше із торговими групами, яких цікавить виключно наклад та продажі, а не поступ та розвиток науки?

На мою думку, лише із розвитком фахових спільнот, професіоналізацєю послуг наукових товариств, та власне створення суто НТМІ видавництв та інтернет-видавництв та мереж розповсюдження, країни ЦСЄ зможуть наздогнати інші країни. Цікаво, що саме зараз можна врахувати помилки існуючих гігантів видавничої справи і не йти шляхом елітизації доступу, а тримати ціни на нижчому рівні, цілеспрямовано розширюючи коло дописувачів, передплатників та читачів, і головне – на світовому ринку. Східноєвропейські мови мають достатню аудиторію, плюс стає все легше забезпечити якісний переклад наукових статей. Потрібне лише початкова група підприємців, які крок за кроком створюватимуть, збиратимуть наукові спільноти, які ще збереглись та поступово будуватимуть системи розпосюдження НТМІ і таким чином накопичуватимуть фінансовий капітал для подальшої експансії.

7-ма рамкова програма Євросоюзу

Наприкінці минулого року було оприлюднено перший конкурс у рамках нової 7-мої рамкової програми Євросоюзу, що є основним інструментом фінансування фундаментальних та прикладних наукових досліджень в Європі. Вже декілька років як українські організації (як компанії так і дослідницькі інститути) мають право брати участь у проектах, фінансованих через рамкові програми ЄС.
Дослідницькі проекти зрозуміло є цікавими безпосередньо для дослідницьких організацій у межах їхньої компетенції та профілю діяльності. Проте комерційні організації (як великі так і малі підприємства) можуть залучатися на стадії тестування нових технологій, або апробації нових методів, або задля поширення інформації про певні новітні технології/методи на наших теренах. Більш того, компанії можуть виходити із проблемами, які вони самотужки не в стані розвязати і де власне потрібна допомога наукових закладів. Це насамперед стосується високотехнологічних сфер, галузей та проектів.
Рекомендації українським організаціям:

• Перегляньте офіційну сторінку Рамкової Програми, знайдіть ті сфери/напрямки, які цікавлять саме вас
• Поцікавтесь проектами, фінансованими в рамках 6-тої Рамкової Програми, – складіть власне уявлення про потенційні проекти
• Звязуйтесь з іншими європейськими партнерами, організаціями і т.д. – говоріть, обговорюйте, спілкуйтесь – підтримуйте обмін інформацією.
• Знайдіть або ваших західних партнерів або українських (таких буде обмаль), які зможуть допомогти вам у процесі приєднання до проектів

Віртуальне населення

Згідно інформації агенції Спутник-Медия чисельність Інтернет аудиторії України у листопаді становила 3.436.629 користувачів. Проте жодне агентство наразі не вимірює чисельність віртуального населення, тобто кількість створених імен у всіляких сервісних сторінках, створених аватарів і активних підписувачів і дописувачів в інтерактивних службах/сторінках/порталах/спільнотах/групах. Саме чисельність віртуального населення, не Інтернет користувачів, визначає потенціал ринку.

Збільшення кількості віртуального населення спонукає до зростання кількості можливих станів взаємодії між різними типами та прошарками віртуального населення – певної мірою відповідно до побідних явищ у громадах. Наприклад, жж-ист (користувач lifejournal.com) може виявитися активним ICQшником й водночас ґеймером (гравцем у ролеві ігри через Інтернет) – 1 Інтернет користувач фактично має 3 віртуальні персоналії. Він живе на перетині трьох світів – світу віртенників (блоггерів, нотатників), світу балачок (месенджерів) і синтетичного світу (ролеві Інтернет-ігри з багатьма гравцями). Його персоналії взаємодіють не лише із персоналіями з тих самих світів, але й між собою, створюючи нові цікаві системи взаємодії, які охоплюють як різноманітні віртуальні світі, так і живих людей, – Інтернет-користувачів, які стоять за іншими персоналіями. Такі складні взаємодії відчиняють простори для творчості, відкорковують іноваційний потенціал і зтирають психологічні обмеження – у як наслідок розвивають економіку, яка завжди надходить на місце створення потреби.

І віртуальне населення створюється не лише підлітками, бо таке враження може скластися із вищенаведеного прикладу – керівники середньої а то й вищої ланки абсолютно так само реєструються у базах даних, підписуються на розсилки, створюють власні описи у системах пошуку ділових контактів й користуються балачками (тим самим скайпом) – так само залишаючи віртуальну спадщину і поповнюючи лави віртуального населення.

Якщо вас зацікавила дана тематика, див. ресурси центру новітніх навчальних технологій бізнес-школи INSEAD (англ.) The Centre for Advanced Learning Technologies (CALT) INSEAD

Розвиток інтелектуальної жвавості як завдання компаній

Зміна економічної системи призвела до відновлення бізнесу як частини суспільства, як одного з головних його складників. Скерований розвиток суспільства відходить від усталених форм, коли над-компанія, тобто партія, вирішувала пріоритети розвитку народів. Відповідальність за прийняття рішення розпорошена не лише між людьми, гілками влади, але й нововстановленої інституційної демократії, тобто поміж компаніями. Проте за будь-якими інcтитуціями стоять звичайні люди. Система прийняття ррішень змінилась – загальний пріоритет розвитку людьскості – ні.

І потрібно запитати, чи перетворюють нові компанії наше суспільсто на краще, – чи працівники навчаються новому, чи в них зявляються навички, придатні до використання поза робочим місцем? Чи це повсякденне нудне фокусування на певним завданням, які створять вартість виключно власникові цієї компанії? Без створення можливостей для пересічних людей відкрити нові можливсті, спробувати нове, опробовувати власні ідеї, – нація, суспільство, людство не вийде на шлях поступу.

Динаміка народжує ідеї, лише у русі народжуються міні-революції і феномени, які здатні покращити або принаймні змінити життя мілйонів. І цей рух створюється у діалозі, в процесі обміну ідеями, думками, в процесі представлення результатів власних роздумувань, участі у різноманітних проектах, ініціативах. Без руху ідей, емоцій, оцінок, думок, поглядів, – без інтелектуальної жвавості – поступу не буде. Буде лише боротьба – боротьба лідерів із спротивом сірості, боротьба геніїв проти бюрократії, прагнучих змін і тих, кого тягне назад до тваринного стану.

Створення руху ідей і сприяння інтелектуальній жвавості – це ті завданя компаній, організацій, неформальних угрупувань і спільнот, які наповнюють формальну економіку. Визначення, встановлення і активація каталізаторів для виконання такої ролі структурних елементів економіки – це роль регуляторних й урядових структур. У такій комбінації економіка швидше перетворюватиметься на економіку знань.

Україно-китайський технопарк у Цзинані

Цікаво прочитати про нові технології, які розробляються або передаються в україно-китайському технопарку – див. офіційний сайт технопарку. Крім вже традиційних кристалів, також працюють над безпілотним авіаційним комплексом, методами лазерної діагностики, навіть українськими сортами черешні. Дивує те, що впроваджувати такі парки Україна починає в Китаі, не в Україні, але зрештою сам факт присутності українців в Китаї із власними науковими розробками є позитивним.

Проект також повязаний із проектом Української Асоціації бізнесів-інкубаторів і інноваційних центрів (УАБІІЦ), фінансування якого здійсюється Світовим Банком Реконструкції та Розвитку.

Суспільство знань

Для управління знаннями потрібні знання. І чим більше ми знаємо – тим більше потреб для управління. Така собі тавтологія, за якою прихована головна проблема повільного розвитку економіки знань в Україні – ніхто не знає де є наші знання і що взагалі складає цінність.

Спробую окреслити обриси проблеми:

• Багато спеціалістів недостатньо володіють чи не мають доступу до компютерів, для того, щоб оцифрувати свої знання, тобто перевести принаймні певну частину знань у матеріальну форму. Таким чином знання втрачаються із плином часу, із міграцією людей, із змінами у суспільному стані спеціалістів - знання вимирають
• Часто люди, які мають надзвичайні здібності у чомусь, навіть не здогаються про те, що їхні знання складають цінність. Вони навпаки намагаються приховати свої вміння у певних сферах, натомість намагаючись пристосуватись до натовпу і вивчають щось інорідне, погано прищеплене – знання заростають
• Потоки слів годі перервати. Серед сотень сторінок непотрібу знайдеться хіба пару рядків іноваційного тексту дійсно порядного рівня. Нас ніхто ніколи не переривав на пів-слові, не скорочував час, приділений на висловлення. Серед балачок і пустослівя знання губляться – знання розсіюються
• Роками вдовбувані догми про шкоду ініціативності, острах перед карою за винахідливість, незадоволення батьків від того, що діти не працюють, а занадто багато вчать те, що не прогодує, – знання придушують
• Часом треба промовчати, бо слово, яке вилетить, може коштувати втрачені можливості на ринку. Але нас хтось колись вчив навичок продажу власних ідей? Хіба існує ринок продажу таких активів? Ми не звикли торгувати чимось, чого не можна потримати в руках. І ми плюндруємо, те, що маємо, або те, що створюємо – знання розбазарюються
  

Зрозуміло, що для створення потреби для управління знаннями певно більшою мірою треба чекати на соціальні та ментальні зсуви аніж на економічно-, матерільне- чи технічне- покращення життя. Ті, що вже освоїли Інтернет і проводять там більше часу ніж займаючись спортом, певно мають створювати менше непотрібу, “шуму”, який аж ніяк не є знанням. Краще допомогти оцифрувати ті знання, які ще не вимерли. І пересічна особа певно має навчитись говорити про свої знання, навчитись цінувати свої особливості … словом, люди мають знати, що вони знають, описувати ці знання і вчитись на цьому заробляти. І тоді ми всі там будемо, в нашому світлому майбутньому суспільства знань.

Питання термінології

Управління знаннями як наука, як сфера ще є досить новими поняттями в Україні. Щойно написав перший рядок і зрозумів, що писати старою замусоленою термінологією я не хочу. В уяві виникають привиди економічного факультету.

Одним словом, мене цікавить українська термінологія УЗ (управління знаннями). Трафляє, що ми перекладаємо термінологію з англійської без уваги на те, що маємо у себе. З іншого боку, навіть якщо ми і маємо відповідники, наразі я не побачив наукового консенсусу щодо термінології. Часом можна побачити, з яким скрипом перекладалися англомовні джерела інформації (стаття на management.com.ua Управління знаннями – виклик майбутнього – добрий приклад цьому, її легше зрозуміти, коли синхронно перекладати англійською, українською вона просто “не читається”. Або ось ще взірець відсутності елементарного знання української мови – Час продавати знання – помилка в кожному другому реченні).

Чому не пригадати наші автохтонні слова? Наприклад, слово “спільнота” – воно активно використовується на західноукраїнських порталах як відповідник “community”. Водночас українська мова має слово “громада” (не плутати із сумнозвісною партією!). Цікаво, чи може (потенційно) існувати різниця між віртуальними громадами і віртуальними спільнотами? Цікавий приклад як лінгвістичне розмаїття здатне збагатити науку.

Інший приклад – портал www.domivka.net. Назва надзвичайно елегантна, власне українська. Чи може слово домівка замінити незграбний переклад додому загальновідомого Home в порталах, на сторінках та інших віртуальних системах?

Або слово шпальта – на шпальтах газет …. на шпальтах порталу … Цікаво, чи існує відповідник слову портал? Або щось на кшталт? Зрозуміло, що переінакшувати всі прижиті вже терміни ніхто не збирається, більше цікавить можливість збагатити мову за рахунок “відкопування”, адаптації забутих власних термінів. Здається, саме тут УЗ може спрацюватись із філологами.

Цікаво також вивчити феномени сучасного україномовного (невід’ємно поєднаного із російськомовним) ЖЖ – живого журналу. Для переважної більшості моїх знайомих слово blog асоціюється із словом ЖЖ. Погоджуюсь, що “щоденник” громіздке, а ЖЖ – навіть підвищує настрій і викликає посмішку. Тоді чому ні? Мати ЖЖ, ЖЖти (жежети?) … і звучить трохи навіть по-нашому, по-словянські – ми ж любимо скорочення.

Інші слова, які можуть збагати термінологію УЗ: накопичення знань, кругозір, підвалини, відтворення знань, глюк (як альтернатива bug проте ширше за значенням) ….

Управління знаннями – це застосування творчого мислення і винахідливості в усіх сферах людських намагань для вирішення тих практичних проблем, що піддаються точному визначенню (визначення з цієї статті).
Спроба подати термінологію УЗ (поміж іншого) – НовеКоло
Електронні послуги: проблеми та переспективи їх розвитку в Україні