У країнах ЄС точиться запекла дискусія на тему відкритого доступу до наукових статей, зокрема тих, які походять з результатів досліджень, фінансованих з державного бюджету (наприклад, проектами Рамкових Програм досліджень Євросоюзу). З одного боку, маємо точку зору обєднання найбільших видавництв (STM), які заперечують свою причетність до обмеження доступу громадскості та науковців до статей, наполягаючи на тому, що власне їхні зусилля допомагають науковцям зосередитись на написанні статей, а не займатись їхнім редагуванням та розповсюдженням. З другого боку – багато установ (деякі з них створили у 2003 угрупування на базі Берлінської декларації) протестують з приводу вартості доступу до баз даних та передплати на наукові видання, надаючи як аргумент той факт, що Інтернет та можливість завантаження статей на сторінках видань здешевило процес видання та відповідні витрати видавництв.
14 лютого Комісія оприлюднила Комунікацію стосовно наукової інформації у новітній час: доступ, розповсюдження та збереження (Communication on scientific information in the digital age: access, dissemination and preservation), в якій вказано основні заходи, спрямовані на полегшення доступу до наукової інформації. Бл. 50млн євро буде спрямовано на створення інфраструктури доступу, ще додаткові десятки мільйонів – на дослідження методів збереження наукової інформації та сумісності інформаційних платформ. Ця комунікація Комісії базується на ретельному дослідженні стану ринку науково-технічної інформації в Європі, проведеному у 2005 (результати були надані у січні 2006 як окремий звіт).
Країни ЄС (деякі з них) є лідерами на ринку науково-технічної інформації. На жаль, у країнах Центральної та Східної Європи майже не існує великих видавництв, що забезпечують високий рівень доведення інформації до споживачів. Єдиним членом вищезгаданого обєднання видавництв з ЦСЄ є польська група Wydawnictwo Naukowe PWN, і навіть воно має дуже обмежений каталог власне періодики, значною мірою представляючи переклади або поодинокі власні видання. Чи знаходиться ринок НТМІ (науково технічної та медичної іформації) у регіоні на стадії становлення і тому не можна наразі порівнювати із західноєвпропейськими аналогами? Чи ми маємо справу радше із торговими групами, яких цікавить виключно наклад та продажі, а не поступ та розвиток науки?
На мою думку, лише із розвитком фахових спільнот, професіоналізацєю послуг наукових товариств, та власне створення суто НТМІ видавництв та інтернет-видавництв та мереж розповсюдження, країни ЦСЄ зможуть наздогнати інші країни. Цікаво, що саме зараз можна врахувати помилки існуючих гігантів видавничої справи і не йти шляхом елітизації доступу, а тримати ціни на нижчому рівні, цілеспрямовано розширюючи коло дописувачів, передплатників та читачів, і головне – на світовому ринку. Східноєвропейські мови мають достатню аудиторію, плюс стає все легше забезпечити якісний переклад наукових статей. Потрібне лише початкова група підприємців, які крок за кроком створюватимуть, збиратимуть наукові спільноти, які ще збереглись та поступово будуватимуть системи розпосюдження НТМІ і таким чином накопичуватимуть фінансовий капітал для подальшої експансії.
