Українські іновації та додана вартість

Нещодавно один із українських винаходів був відмічений нагородами та отримав комерційне продовження – eco-Fridge використовує рідкий азот для системи охолодження вантажівок-морозильників. З одного боку, ще дозволяє зменшити шум, особливо порівнюючи із вантажівками, які використовують дизель для системи охолодження, а з другого – значно зменшує викиди шкідливих газів в атмосферу. Технологію цього процесу оходження розробила спільно група компаній Ukram, включно із Роландом Гавриловим, колишнім директором харківського інституту низьких температур (ФТІНТ). Значною мірою цей проект був профінансований Європейським Банком Реконструкції та Розвитку.

Приклад eco-fridge доводить, що українські технології та винаходи можуть знайти вихід на ринок. Цікаво також пильніше подивися на процес створення доданої вартості:

• Є надія, що виробництво подібних новітніх систем охолодження може бути налагоджене у Харкові, що дозволило би створити додаткові робочі місця
• Контакти між вченими, особливо тими, які працювали чи працюють на військові технології, допомагають у появі нових ідей, створенні додаткової інтелектуальної вартості
• Фактично власниками технології є американські компанії і технологія просуватиметься саме ними, тим самим зменшуючи кількість потенцйних робочих міст у Харкові (маркетинг, просування)
• Незрозумілою є роль ФТІНТУ, – значна участь Інституту у напрацюванні технології мала бу бути відзначена у формі роялті. Сторінка ФТІНТУ наводить на думку, що проект eco-fridge є радше виключенням ніж правилом комерціалізації наукових розробок цього інституту.

Чи стане eco-fridge справді українським продуктом міжнародного значення чи запамятається як добрий американський продукт, чий винахідник походить з України – це власне і є фундаментальне питання про становлення економіки знань в Україні.

Розвиток інтелектуальної жвавості як завдання компаній

Зміна економічної системи призвела до відновлення бізнесу як частини суспільства, як одного з головних його складників. Скерований розвиток суспільства відходить від усталених форм, коли над-компанія, тобто партія, вирішувала пріоритети розвитку народів. Відповідальність за прийняття рішення розпорошена не лише між людьми, гілками влади, але й нововстановленої інституційної демократії, тобто поміж компаніями. Проте за будь-якими інcтитуціями стоять звичайні люди. Система прийняття ррішень змінилась – загальний пріоритет розвитку людьскості – ні.

І потрібно запитати, чи перетворюють нові компанії наше суспільсто на краще, – чи працівники навчаються новому, чи в них зявляються навички, придатні до використання поза робочим місцем? Чи це повсякденне нудне фокусування на певним завданням, які створять вартість виключно власникові цієї компанії? Без створення можливостей для пересічних людей відкрити нові можливсті, спробувати нове, опробовувати власні ідеї, – нація, суспільство, людство не вийде на шлях поступу.

Динаміка народжує ідеї, лише у русі народжуються міні-революції і феномени, які здатні покращити або принаймні змінити життя мілйонів. І цей рух створюється у діалозі, в процесі обміну ідеями, думками, в процесі представлення результатів власних роздумувань, участі у різноманітних проектах, ініціативах. Без руху ідей, емоцій, оцінок, думок, поглядів, – без інтелектуальної жвавості – поступу не буде. Буде лише боротьба – боротьба лідерів із спротивом сірості, боротьба геніїв проти бюрократії, прагнучих змін і тих, кого тягне назад до тваринного стану.

Створення руху ідей і сприяння інтелектуальній жвавості – це ті завданя компаній, організацій, неформальних угрупувань і спільнот, які наповнюють формальну економіку. Визначення, встановлення і активація каталізаторів для виконання такої ролі структурних елементів економіки – це роль регуляторних й урядових структур. У такій комбінації економіка швидше перетворюватиметься на економіку знань.

Україно-китайський технопарк у Цзинані

Цікаво прочитати про нові технології, які розробляються або передаються в україно-китайському технопарку – див. офіційний сайт технопарку. Крім вже традиційних кристалів, також працюють над безпілотним авіаційним комплексом, методами лазерної діагностики, навіть українськими сортами черешні. Дивує те, що впроваджувати такі парки Україна починає в Китаі, не в Україні, але зрештою сам факт присутності українців в Китаї із власними науковими розробками є позитивним.

Проект також повязаний із проектом Української Асоціації бізнесів-інкубаторів і інноваційних центрів (УАБІІЦ), фінансування якого здійсюється Світовим Банком Реконструкції та Розвитку.

Суспільство знань

Для управління знаннями потрібні знання. І чим більше ми знаємо – тим більше потреб для управління. Така собі тавтологія, за якою прихована головна проблема повільного розвитку економіки знань в Україні – ніхто не знає де є наші знання і що взагалі складає цінність.

Спробую окреслити обриси проблеми:

• Багато спеціалістів недостатньо володіють чи не мають доступу до компютерів, для того, щоб оцифрувати свої знання, тобто перевести принаймні певну частину знань у матеріальну форму. Таким чином знання втрачаються із плином часу, із міграцією людей, із змінами у суспільному стані спеціалістів - знання вимирають
• Часто люди, які мають надзвичайні здібності у чомусь, навіть не здогаються про те, що їхні знання складають цінність. Вони навпаки намагаються приховати свої вміння у певних сферах, натомість намагаючись пристосуватись до натовпу і вивчають щось інорідне, погано прищеплене – знання заростають
• Потоки слів годі перервати. Серед сотень сторінок непотрібу знайдеться хіба пару рядків іноваційного тексту дійсно порядного рівня. Нас ніхто ніколи не переривав на пів-слові, не скорочував час, приділений на висловлення. Серед балачок і пустослівя знання губляться – знання розсіюються
• Роками вдовбувані догми про шкоду ініціативності, острах перед карою за винахідливість, незадоволення батьків від того, що діти не працюють, а занадто багато вчать те, що не прогодує, – знання придушують
• Часом треба промовчати, бо слово, яке вилетить, може коштувати втрачені можливості на ринку. Але нас хтось колись вчив навичок продажу власних ідей? Хіба існує ринок продажу таких активів? Ми не звикли торгувати чимось, чого не можна потримати в руках. І ми плюндруємо, те, що маємо, або те, що створюємо – знання розбазарюються
  

Зрозуміло, що для створення потреби для управління знаннями певно більшою мірою треба чекати на соціальні та ментальні зсуви аніж на економічно-, матерільне- чи технічне- покращення життя. Ті, що вже освоїли Інтернет і проводять там більше часу ніж займаючись спортом, певно мають створювати менше непотрібу, “шуму”, який аж ніяк не є знанням. Краще допомогти оцифрувати ті знання, які ще не вимерли. І пересічна особа певно має навчитись говорити про свої знання, навчитись цінувати свої особливості … словом, люди мають знати, що вони знають, описувати ці знання і вчитись на цьому заробляти. І тоді ми всі там будемо, в нашому світлому майбутньому суспільства знань.